-

три сотні років хрестоносці штурмують стіни Багдаду на шляху до Індії

три сотні років з Тигра тече кров

а очі Євфрату пересихають

там

попереду давня і водночас юна Індія

а на шляху Христа висохла смоковниця Багдаду яку необхідно кинути в очищаюче полум’я

ось там попереду місто мов виліплене з пилу вічної пустелі

в похмурий день воно не розличиме з землею

в неї вросли глиняні ноги людей яким Аллах заповідав молитву і книгу за якою вчяться читати діти

три сотні років хрестоносці піднімають свої мечі проти магометян

три сотні років стіни падають під натиском чужинців

ховаючи під своїм глиняним тілом і оборонців міста і вояків хрестової армії

Адам і Єва повертаються до дому

в Богом дану землю

і поволі все починається спочатку

адже сонце завжди спрямовує свої промені на початок

-

ліс шумить та підбурює тіні

сміх між дерев твердне в цинізм перед смертю

споглядаючи як тіла прослизають в землю

я чую як повільно хворіє кора

темна пляма висмоктує око

лікарі-палачі прив’язали нас до березового Бога

їх одутловатий сміх серед скульптур перетворюється на дитячий гомін

там де білої церкви піч

полум’я біля христових ніг

-

Афіни доби занепаду

порожні монастирі заповнює Бог

а чаші вино яке не розділять двоє

він чужий

чужий вік

століття наповзають на століття

Софія підмальовує очі тушшю

жінкам важливо подобатись

чайник кипить

закипають греки

за вікном виноград мерзне

між кипарисів сніг та холодне море

жоден чоловік не вийде на велику воду

Ахейці ховаються по хатах у передчутті Риму

незворотного і прекрасного як ніч

занепалого мов душа продана в рабство тілу

-

за храмовою стіною пішов блакитний дощ

схожі на дві краплі води блакитноокі брати-раби

впали перед копитами глиняного бика

корида відміняється

жертва залишається шукати траву поки не зійде сонце

\

брат брату рибалка

впіймав гриб

небо сходить в яри ставши рікою

раби і гриби потонули

вижили тільки риби   

-

перекладаєш з латини на грецьку

з вовчої на бичачу мову

переписуєш сторінку за сторінкою увесь світ заново

так щоб і сліду не залишилось

-

горби в середині живі

вони соснами обросли

-

Горбоносець  чавить пальцями горобину, щоб вимастити твоє обличчя, так він робить тебе дитинко співучасником болю, який він носить за своєю спиною. Причащаючись, ти впускаєш у своє тіло горобця який клюватиме усі твої плоди перелітаючи з місця на місце.

Жертва починається з малого. В якийсь момент ти навіть не помітиш як твоя голова опиниться на камені, ти навіть не відчуєш страти, не помітиш власної смерті. Вона пройде крізь тебе, пестячи пшеницю в полі, дерева в шкільному саду.  

-

сутінки надвечірні

сиджу в кав’ярні

синя рідина в чашці

то твої сльози жінко по моїй смерті

жодної любові

жодної

стіни спини

написали на них списами

псалми номери телефонів

тюрми

жодної любові

жодної

я за товстим склом

рахую сірники в коробці

ті що лежать поруч

-

село виросло та вросло

в щоку Щека

-

довга дорога води

пропливу не залишивши сліду

проплив

не помітив

і не треба

-

круглі береги мов пів-куполи

пів-куполи   

пів-купелі

на дні

срібні півмісяці

-

вимазаний талим снігом проспект

сухий фонтан в літературному сквері обліпили голуби

сухі носи

і вологі носи

неси свій ніс

хто в кишені

а хто в руці

-

кам’яному чоловіку відтяли голову

-

в нічному небі спалахують і згасають вогні

десь в далині чутно тренькіт стрекіз

цілий рій комарів кружляє довкола одноокого куща що самотньо стоїть припнувшись до стежки

простір живе комашиним життям

і воно чаїть в собі небезпеку

людина в такий час схожа на мураху що причаїлася між камінчиків гравію

вона нашорошила свої антенки ловлячи сигнали про небезпеку

ця червона мураха в темноті здається чорною

якщо ви будете необережним то вона боляче вкусить вас за палець

навіть міліграм отрути може виявитися фатальним

вас не врятують жодні ліки

мурах занесло сюди разом з вітром та піском із Африканських пустель і вони наробили тут колоній

колони    

тихо та непомітно вони марширують переповзаючи з пагорба на пагорб

земля сиплеться під їхніми лапками і деякі з них залишаються на завжди похованими під шаром пилу

в нічному небі спалахують і згасають вогні

мураха піднімає свою сірникову голівку до неба шукаючи там Бога

але там лише зима

-

Коринфські ордери тримають могильні плити

вогонь негасимий стає холодним

перекошена віконна рама

рани

діра рота з якої визирає голова малого

підійди

не бійся

і ти

-

тонни тіл тонуть в сонці

вони добувають з променя камінь

витонченіший за емаль

тендітніший за шкіру

вони догризають все до коріння

ясна землі кровоточать джерелом

вмиваючись у якому вони змиють очі

-

не короновані королі

бастарди пустелі

тінь гори

трикутники

піраміди або горби

пливуть церквами мов міражі

мереживо сонця

жирне молоко

жар палаючих кущів

чоловік рив у пустелі колодязі віри  

і жив у них

подалі від всіх

-

сліди пустелі в снігах почорнілі наче обвітрені губи

кірка гливка мов дорога до дому

важко повірити в нього

так наче і не жив тут ніколи

між двох паралельних прямих мов між рейок

перебираю гравій руками наче горох

з висохлих горошин зроблю намисто

смерть входить в ліве вухо

а виходить через праве

блідоокі попи замикають цвинтарі

єврейські кладовища заростають травою

але їм це личить

між плит літають метелики

повзає гусінь

ховаються ховрашки

природа поглинає культуру

я чужинець Аврааму та Давиду

гледячи  на білий камінь умиваюсь аравійським піском

гнаний вітром гебрей ріже ягня

так само вправно як мій татарський пращур

перев’яжи ленту крові

перепливи задушливе літо

і на березі осені свинцеве небо заповзе під язик

-

грек розкидавши абетку стає греку чужим

ширше проспект

ширшає відстань

від людини до людини

від дзвоника до дзвоника

\

в православну ніч

мовчання

навіть заблукалий в монастирських снігах не знайде вихід

можливо молодих жінок він проведе за собою

через голодне тіло вулиць

не цілований хрест

судомою зведені пальці

троянди горіли на щоках мов передчасна старість

-

там де раніше рибалки ставили сіті з’явились збирачі морської солі

вони з’явились слідом за Асклепієм

з глибокого півдня

і розклали свої багаття на березі великої ріки

сивий мов хмара Асклепій брав пінцетом з води кришталики солі, а його китайський учень Пан Гі паличками мертвих равликів

-

дорогою через виліплений з сирості ліс відчуваєш себе вогким хлібним м’якушем

з нього можна ліпити різні форми

або вони можуть зліпити з тебе щось

хтось не доліпив мені руку і тепер я не відчуваю її

зламана гілка

заламаний поворот

розкритий рот всотує в себе більше повітря

це труба

труба для дихання

що там в цьому отворі?

там темнота

її просвітить ліхтариком медсестра

сестра

сестра 

в цьому слові подвійна глухота

моє вухо тебе не чує

\

лікар

ліки для лікування

лік часу

кілок для прибирання сміття

зима все зніма

-

Клара украла к Карла коралі

королі не дочекалися дарів

дароносиця впала

свічка загасла

донька виросла

святі дари

залишились на столі

ліве крило у янгола

боліло і гуло

хлопчик усміхався він подавав вино

Клара любила Карла

але пішла за Христом

-

Пожежа почалася від вартових веж і швидко розповсюдилась по найближчому ринку, горіли ятки торговців і будинки міщан. Оскільки місто було побудоване переважно з дерева і кам’яних споруд налічувалося не так багато як нині, то полум’я дуже швидко розповсюджувалося з верхнього міста і спускалося до самого низу, туди де був палац тирана. Вогонь знищував амбари, склади, будинки, випалював цілі квартали. Люди брали за руки своїх дітей, хапали крам який можна було винести на собі, та вибігали на вулиці, де на них вже чекали  рекрутери. Чоловіків заламували. Вони ревли наче худоба, яку тягнуть на забій. Жінки та діти заніміло дивилися, як прямо на їх очах щезають їхні рідні та близькі. Я і досі чую, цей грубий крик, що вивергається з дужих горлянок.

Тисячі та мільйони корів будуть принесені в жертву Аресу.    

-

Сумирність ніколи не були ахейською чеснотою, але перед обличчям стихії, вона раптом вийшла на перший план. Люди дивились на палаюче місто, і не могли зрушити місця. Втекти, але тікати було нікуди. «Двом смертям не бувати» подумалося найбільш сміливим, і вони першими ступили у вогонь, з якого виходу вже не було.

-

ченці чинять чин  

губа за губою

репетиція страшного суду

губа за губою

згуба

репетиція раю

губа за губою

хвала Аллаху Елохім

Адонай Адонай

чорноризці

чорноземці

чорноморці

чорномерці

чин ченців

монастирський дзвін

губа за губою

губа за губою

судьба за судьбою

во гробах

во горбах

губа за губою

губа за губою

зуби

зола

зілля з вугля

молитва моя

мила моя

хвала Аллаху Елохім

Адонай Адонай

губа за губою

губа за губою

голе поле

репетиція смерті

-

Скільки б Асклепій не ставив печатки, не зашивав хірургічними нитками тіла, не намагався стягнути стіни до купи, падіння було неможливо уникнути.  Риба мерла в ріці, їй не вистачало повітря. Люди ховаючись в тіні, самі ставали тінями. І дуже швидко місто виявилося порожнім, в ньому залишилися лише колосальні скляні хмарочоси, які виблискували на сонці.

-

хто полином лоскотав п’яту Божу

той отримує його сміх

-

я сидів у кав’ярні і дивився як палає місто, як опричники тирана в’яжуть снопи людей

вони підпалять їх за містом

я  сидів у кав’ярні і пив твої сльози жінко

і вони були такі ж солоні

як вода в цій ріці

у ній відбивається полум’я що піднялося до самого неба.